Unleash the darkness
Ruqayyah Jkh
Sometimes all I want is to unleash the darkness in me.. Holding on so much pain is exhausting.. No one understands, no one seems to care.. No one to talk about it to.. How long should I stay in my misery.. I'm told I seem like someone who has her shits together.. If they knew how much willpower it takes to pretend I do.. I'm so tired of that void consuming me day in day out.. I want to be set free.. Free from caring,free from loving, free from giving a shit about anyone.. Be one with my darkness.. If I'm not meant for love, power it shall be..
2020-02-02 14:43:29
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
sje_107
Good one. I wish to come back this platform to read poems again. But I am hospitalized now.
Відповісти
2020-02-04 01:27:28
1
Ruqayyah Jkh
@sje_107 oh what happened dear??
Відповісти
2020-02-04 17:15:53
Подобається
sje_107
@Ruqayyah Jkh I have sickle cell anemia
Відповісти
2020-02-06 16:02:09
Подобається
Інші вірші поета
Love... My diamond... It was the end... The vow
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
EightNoAme
@EightNoAme
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1392
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1966