Unleash the darkness

Ruqayyah Jkh

Sometimes all I want is to unleash the darkness in me.. Holding on so much pain is exhausting.. No one understands, no one seems to care.. No one to talk about it to.. How long should I stay in my misery.. I'm told I seem like someone who has her shits together.. If they knew how much willpower it takes to pretend I do.. I'm so tired of that void consuming me day in day out.. I want to be set free.. Free from caring,free from loving, free from giving a shit about anyone.. Be one with my darkness.. If I'm not meant for love, power it shall be..

2020-02-02 14:43:29

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

sje_107

Good one. I wish to come back this platform to read poems again. But I am hospitalized now.

Відповісти

2020-02-04 01:27:28

1

Ruqayyah Jkh

@sje_107 oh what happened dear??

Відповісти

2020-02-04 17:15:53

Подобається

sje_107

@Ruqayyah Jkh I have sickle cell anemia

Відповісти

2020-02-06 16:02:09

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4208

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5108