- Привіт, Нікусік. Чому не подзвонила ввечері? І що за муть коїться на твоїй сторінці? - швидко заторохкотів напарник у слухавку, не даючи змоги оговтатись.
- Угу...
Трунов з усіх сил намагався не закидати подругу запитаннями, бо насправді здогадувався про причину відсутності дзвінка, до того ж справжньою причиною його хвилювання було саме друге питання.
- Ні в кого я нічого... - і тут в голові Вероніки майнула думка про те, що дещо, а точніше декого, вона все-таки вкрала. - А що там на сторінці?
- Загрози, тролінг, дизлайки. Муть, коротше, повна. Сама побачиш.
- Щось не хочеться дивитися, якщо чесно, - у горлі оселився комочок, який ніяк не вдавалося проковтнути.
- Нікусь, що трапилося? - повторив питання Трунов вже більш наполегливо.
- Пам'ятаєш жінку, з якою зустрічався Павло?
- Не те щоб я її знав...
- Вона загрожувала мені... І Паша каже, що вона божевільна і реально небезпечна. Тож це вона... напевно.
- І чим же вона небезпечна? Поки що це нагадує дитячий сад, - Трунов намагався не виказувати свого хвилювання, але вийшло погано.
Трунов вилаявся і деякий час мовчав. Ніка теж не знала, що додати. Вона сподівалася, що партнер в своїй звичайній манері накаже їй не морочитися, але він цього не робив.
- М? - відгукнулися у динаміку.
- А що я можу сказати? Вічно від цього Пахи одні проблеми. Завжди так було, - роздратовано додав Андрій. - Тепер ще й на тебе перекинеться його невезіння. Ти думаєш, чому у нього кличка Могила? Я ж теж Трунов, але мене так ніхто ніколи не називав.
- А він хіба не Короленко? - не зрозуміла дівчина, вона якось не замислювалася над тим, що батьки чоловіків - брати.
- Добре. Спасибі, - щиро всміхнулася Ніка.
- Еге ж...
"Побажання тепер навряд чи збудеться", - подумала Ніка, але вголос нічого не сказала. Андрій хмикнув і відключився, розуміючи все без слів, а дівчина не втерпіла і все ж таки відкрила додаток соціальної мережі.
Такої кількості повідомлень у неї ніколи не було. Десяток листів від Павла і кілька лайків від батьків - це зі старенького, а ось те, що бомбануло сторінку сьогодні просто зводило з розуму. Сотня запитів на дружбу від підозрілих чоловіків, на авках яких через одну були голі тіла або частини тіл. Кожну її фотографію або облаяли, або зробили непристойну пропозицію під нею, а часто - і те, і інше. З декількох акаунтів на стіну кинули відверті погрози та побажання смерті.
У цієї чортової стерви ціла армія ботів або вона скинула посилання на сторінку на порно-сайт? Швидше за все, і те, і інше.
Ніка з силою заплющила очі, щоб вигнати картинку з пам'яті. Такого приниження вона ще ніколи не відчувала. Боже! Якщо все це побачить хто-небудь з близьких, що вони подумають?
Дівчина рішуче зайшла в налаштування й видалила акаунт.
Ні, те, що вона казала бабусі, начебто їй байдуже, що про неї говорять, - брехня. Їй зовсім не байдуже. А навіть дуже боляче, образливо і принизливо.
На жаль, видалити з пам'яті весь той жах, який вона встигла роздивитися, було набагато складніше, ніж видалити себе з пам'яті соціальної мережі.
Вероніка знову прокралася до спальні. Павло лежав на боці і міцно спав. Зараз його і вибух не розбудить. Переліт, нерви і бурхливе примирення зіграли свою роль.
Ніка залізла під тонку ковдру і тільки зараз зрозуміла, наскільки замерзла поки розмовляла з партнером і розправлялася з власною сторінкою. Вона обхопила чоловіка рукою, притискаючись до широкої гарячої спини. Павло трохи зіщулився, взяв її руку і притягнув щільніше до себе, щоб його дівчинка не мерзла. Навіть уві сні турбувався.
Ніка хмикнула йому в спину і поцілувала. Спробувала заснути. Сон не йшов, і дівчина знову відкрила очі. Перекинулася на інший бік у спробі знайти зручну позу.
Раптово в очі впало, як спалахнув червоний вогник. Він був зовсім маленький, ледь помітний, але в темряві кімнати досить чіткий. Цятка горіла лише кілька митей і знову погасла.
"Що б це могло бути?" - задумалася дівчина. Можливо, це сигналізація або який-небудь протипожежний датчик? Але тоді розташування для нього очевидно невідповідне. Можливо, їй лише здалося зі сну, що вона щось побачила, але це навряд чи. Вероніка не спала. Був ще варіант, що це якийсь відблиск від вікна. Цей варіант був найвірогіднішим і заспокійливим. У будь-якому випадку, у Паші вона обов'язково про це запитає зранку. Аби не забути.
У ранковій метушні нічні неприємності забулися. Короленко провів дівчину до академії і передав братові з рук в руки. Таким серйозним Трунов зазвичай був тільки під час гри трагічних ролей. А після короткої розмови з братом наодинці став ще і похмурим.
- Мені здається, ви нагнітаєте обоє, - спробувала вивести з важкого стану партнера.
- Хотілося б вірити, Нікусь. Дуже хотілося б в це повірити... - задумливо промовив Андрій, глядячи кудись крізь дівчину.
У деканаті вони зіткнулися з побілілим, як сніг, деканом і одразу ж відправилися до ректорки. Дорослі мовчали, лише кидали на дівчину дивні погляди. Характеризувати Ніка їх не могла. Розгубленість переважала, але було там і багато іншого намішано: переляк, здивування... гидливість. Останнє віяло від заступниці декана. Вже немолода невдала прима кидала на неї саме такі погляди.
Дівчина перелякано стискала руку Трунова. Він тут, він підтримає, що б не сталося... Ось тільки, що сталося? Незнання просто вбивало.
У приймальні ректора знаходилася Фаїна Грішевна. Стурбована наставниця встала з диванчика, на якому, очевидно, чекала цю делегацію.
- Ах, дівчинко моя, - сказала вона Ніці співчутливо, а потім войовничо втупилася на декана, який вирішив її поквапити. - Не заважайте мені заспокоїти зяблика. Подивіться до чого довели дитину! Посміхайтеся, дорога, нехай вони всі здохнуть від заздрощів.
- Ось так, хороша моя, ви молодець, - підбадьорила її майстриня. - Знайте, що ви не одна.
- Вперше за двадцять років роботи на цій посаді я зіткнулася з подібним скандалом. Вероніко, я завжди вважала вас людиною виключно розсудливою. Як ви докотилися до такого? Проблеми в родині? Нестача коштів? Наркотики? Що могло спонукати таку виключно талановиту дівчину до такого?
- Щоб я змогла щось відповісти, дозвольте мені хоча б дізнатися в чому мене звинувачують. Поки що ваші слова мені здаються абсолютним безглуздям. Вибачте, - за настановою кураторки, дівчина відкрито посміхнулася.
Ніка зробила кілька кроків до ректорського столу, а Марія Петрівна розгорнула екран свого комп'ютера. На екрані був проект статті у вордівському документі. Велика фотографія спочатку являла собою колаж, де Ніка була в компанії чоловіків. Нічого особливого. Багато з цих фото були на її вже віддаленій сторінці. Але заголовок проголошував: "Бордель"Академія мистецтв", а текст, що йшов далі, і того гірше:
"У ході проведеного розслідування було виявлено, що шанований у всій країні навчальний заклад займається наданням ескорт-послуг..."
- Але це голослівно! - обурилася дівчина. - У них немає ніяких доказів.
Ще кілька клацань мишею і ось на екрані з'явилося відео, де Вероніка з Павлом в його квартирі, в його спальні... На обличчі дівчини грає шалена посмішка, вона так безсоромно розв'язна на цьому відео.
- Це відео було зроблено без відома учасників, хіба ви не бачите, - прогарчали десь над головою Ніки. Це друг встав на її захист.
- Якщо чесно, я не знаю. І дуже сподіваюся, що це так. Хочу вірити, що Вероніка жертва в цій ситуації, - глухо відповіла Марія Петрівна. - Але в будь-якому випадку, якщо це стане надбанням громадськості, постраждає не тільки репутація академії, а й Коваленко.
- І що ви пропонуєте? - поцікавилася пані Рубінштейн, упираючи руки в боки.
Почувши це, Вероніка різко розвернулася.
Тут її плеча торкнулася майстриня:
- Так що ж це? - розгублено видихнула дівчина.
- Але це означає...
- Але театр... - ледь не плакала дівчина.
Люди довкола тактовно мовчали, даючи можливість дівчині отямитись. Навіть заступник декана більше не дивилася на Ніку з докором. Ніхто з викладачів не знав, що стало причиною цієї ситуації, але розуміли, що вона підлаштована. Історія театру підтверджує, що в їхньому середовищі і не на таке можуть піти задля усунення суперниці.
- Мені шкода, що так вийшло, - щиро сказала ректорка і відпустила всіх присутніх.