- Прошу вибачення заздалегідь, я не чекав гостей, - пробурмотів Павло, поки вони їхали в ліфті. - І прошу: нічому не дивуйся.

Йому було трохи ніяково, бо навіть напружуючись не міг пригадати, в якому стані квартира. Зазвичай навколишнє його мало цікавило. Більшу частину дрібних справ він робив не замислюючись, піклуючись лише про свої інструменти.

- Спробую, - посміхнулася дівчина і припала до його губ.

Опинившись на потрібному поверсі, вони ненадовго перервали поцілунки, поки Паша відкривав двері. Зайшли в невеликий передпокій, який одразу ж освітився яскравим світлом.

Господар оселі допоміг гості зняти куртку і потягнувся до вішалки, влаштовуючи річ на гачку. В той самий час Вероніка зробила крок вперед, майже впритул притискаючись до чоловіка, і одним широким рухом від грудей до плечей скинула важкий плащ. Руки завмерли на шиї, кінчики пальців злегка погладжувати шкіру. Зіниці Паші розширилися так, що він буквально нічого не бачив перед собою.

- Що ти робиш зі мною, дівчинко? - видихнув він, насолоджуючись хвилею мурашок від того місця, де торкалися подушечки пальців.

- Намагаюся затягнути тебе до ліжка, - дивлячись з-під лоба, спокусливо посміхнулася дівчина.

Ці слова протверезили Павла. Він пригадав про розмову за вечерею.

- Стривай, - перехопив долоні, щоб не відволікали. - Я повинен тебе дещо запитати. Те, що казав Андрюха, правда? Щодо незайманості.

Ніка перестала посміхатися. Те, що чоловіка це насправді хвилює, вразило. Приємно вразило. Пригадуючи свій перший досвід, дівчина шкодувала, що не такий, як Павло... тобто, не Павло став її першим. Чомусь стало соромно, але брехати не хотілося.

- Вибач, але ні, - дивитися в очі чомусь стало важко.

- Зрозуміло, - і не відомо, чого більше в цьому слові, розчарування чи полегшення.

- Пробач, - чомусь повторила Ніка, відповіддю їй був пристрасний поцілунок.

Паша поривчасто підхопив дівчину за талію і посадив на комод. Гарячими долонями пройшовся від талії по стегнах і... почав розв'язувати шнурки на черевиках. Пекучий клубочок внизу живота обурено скрикнув від розчарування, як і його господиня. Але чоловік лише хитро посміхнувся.

- Не поспішай, у нас вся ніч попереду, - пообіцяв він, звільняючи ліву ніжку від взуття.

Від цієї обіцянки клубочок знову туго скрутився, даруючи своїй господині тепло передчуття. Ніка нахилилась та мстиво запустила тонкі пальчики в темне волосся й злегка розім'яла шкіру. Але кара за таке свавілля швидко спіткала її.

Чоловік подався вперед, упираючись головою в живіт і зариваючись обличчям поміж стегон. Протяжний рик віддавався вібрацією, що зводила з розуму. Гуркіт черевика, і на стегна знову лягли широкі долоні.

Але лише на мить.

Чуйні пальці заковзали по тілу, проникаючи під одяг, одночасно оголюючи і пестячи шкіру. Язик окреслив пупок і поплив по животу, залишаючи вологу доріжку, яку одразу ж обдував поривчастий подих. Гарячі поцілунки піднімалися вгору, поки руки стягували через голову светр.

Але не до кінця. Одна рука залишилася тримати сплутані рукавами зап'ястки дівчини, а інша з силою стиснула груди через ліфчик. Якби не маленький пуш-ап було б боляче. Але схоже Павло здогадався про обман, тому наступним став відчутний укус через поролон.

Вероніка застогнала від гострого задоволення. Руки спробували звільнитися, але чоловік не пустив. Він припав до губ своєї полонянки. Неймовірно  солодко та повільно. Поступово пристрасть охоплювала все сильніше, роблячи рухи грубими, але від того ще більш збуджуючими. Нарешті Паша розірвав поцілунок, що зводив з розуму обох, закинув все ще сплутані руки собі за голову і, обхопивши напівголу гостю, посадив її на себе.

- Ходімо, - мугикнув він на вушко і рушив углиб квартири, на ходу скидаючи свої черевики.

Користуючись нагодою, Вероніка нарешті звільнила руки і знову торкнулася шиї, й знову подушечки пальців повільно попливли по плечах і спині. Дівчина тісно тулилася до чоловічого тіла і мимоволі рухала стегнами в такт розмірених кроків. Шлях до спальні, здавалося, тривав цілу вічність.

Павло обережно поклав свою ношу на ліжко, розчищаючи простір від одягу. Чи міг він подумати кілька годин тому, коли поспіхом підбирав пристойний образ для зустрічі з родиною, що повернеться сьогодні додому та ще й не один?

Він пройшовся гарячими поцілунками по гладенькій шкірі на животі, розстібнув джинси й єдиним рухом стягнув їх зі струнких ніжок. Відсторонився ненадовго, щоб помилуватися, але завис. Проста чорна білизна без прикрас та мережива, плавні вигини тіла виглядали надзвичайно чуттєво - все життя милувався би. Вероніка, посміхаючись, якийсь час дивилася у відповідь, а потім легко підскочила, одночасно чіпляючи нижній край світшота. Нарешті вона також мала доступ до оголеного тіла.

Паша насолоджувався відчуттям близькості з Веронікою. Вона ніби розчинялася в ньому і його ласках, дуже тонко відчувала його бажання. Здавалося, що вони знайомі тисячу років. Це розслаблювало і лякало одночасно.

Він пестив її тіло, вбираючи стогони губами, ловлячи жар її шкіри кожною своєю клітиною. Поступово чоловік зрозумів, що в пестощах і обіймах Ніки немає напору й жадібності, до яких він вже майже звик, зустрічаючись з Наталею. Навпаки, вона віддавалась його силі, викликаючи жагу, бажання володіти.

Думки проносились в голові з такою швидкістю, що, здавалося, їх зовсім там немає, залишилися лише гострі відчуття.

Пристрасть наростала, накочуючи божевільними хвилями, поки не вибухнула взаємним яскравим задоволенням.

Вероніка хапала ротом повітря, геть забувши хто вона, де і що робить. Вона не вірила, що буває так, вважаючи подібну реакцію героїв у фільмах і книгах награною і перебільшеною.

Минуло кілька митей і велика тепла рука обхопила її, притягаючи до сильного тіла. Павло обійняв дівчину, зручніше укладаючи її поруч і натягуючи легку ковдру. Думка про те, що взимку під такою можна замерзнути, майнула і зникла, тому що тепла, яке йшло від чоловіка, вистачило на них двох.

- Ти неймовірна, - прошепотіли і поцілували у вушко ніжні губи.

- Ага, - широко посміхнулася Вероніка. - Сама від себе не очікувала. А ти не хотів, - докірливо завершила вона.

- Давай не будемо про це зараз, - попросив Паша, зариваючись обличчям в її волоссі. Найменше зараз він хотів думати про те, що чекає їх за стінами квартири.

- Гаразд, - знову легко погодилася дівчина і сама собі здивувалася: коли це вона встигла стати такою поступливою?

Після бурхливих пристрастей у горлі пересохло. До того ж, від пульсуючої в скронях радості, сон як рукою зняло. Хотілося перекусити або хоча б попити води... а ще скакати, або принаймні поговорити з об'єктом пристрасті. Дізнатися про таємничого чоловіка хоча б... все.

Вероніка посміхнулася своїм думкам, але не стала їх озвучувати, обмежившись лише коротким:

- А можна попити?

- Так, звичайно, - стрепенувся Павло, схопився і занишпорив по кімнаті в пошуках білизни.

Ніка зробила простіше: вона сповзла з ліжка, огортаючись легкою ковдрою, і чарівним привидом попливла услід за господарем квартири. З цікавістю сунула носик в кімнату, яка виявилася чимось на кшталт майстерні. Слабке світло з вікна дозволяло розгледіти, що там стояв синтезатор і контрабас, а ще стіл і високий табурет. На підлозі валялися якісь журнали, цілком ймовірно, ноти.

- Твоя вода, - Ніка перевела погляд на склянку, яку їй простягала сильна жилава рука. - Хочеш подивитися? - запитав господар квартири, маючи на увазі кімнату, але гостя зрозуміла фразу по-своєму.

Дівчина простягнула руки і однією з них взяла склянку, а іншою заковзала далі. Передпліччям по потужному біцепсу. Потім до витонченої лінії ключиці через яремну впадинку до широкого плеча. Коли торкнулася шиї, нервово сіпнувся кадик, але вона не зупинилася, пальчики пливли далі до основи нижньої щелепи. Вилицею щокою до підборіддя. Нарешті завмерли на губах.

Ніка подивилася в темні вири очей, зараз вони сяяли, як зірки. Бажання чоловіка дзвеніло в повітрі, було відчутним. На секунду злякавшись звіра, якого вона так необережно розбудила, дівчина відвела погляд і сховалася за склянкою з водою. Вона жадібно пила вологу, не розуміючи, що це збуджує Пашу не менш, ніж вивчення його тіла хвилину назад.

Ніка була щира у своїх почуттях, своїх вчинках, пряма і така відкрита, що чоловік буквально божеволів від одного її погляду, дотику, від того, що вона тут, в його квартирі, дихає з ним одним повітрям. Загорнута в його ковдру, така неймовірно мила. Маленький янгол.

Стакан спорожнів і ховатися більше було ніде, Вероніка знову подивилася в обличчя Паші. Образ знову змінився. Тепер на неї дивився не звір, а скуйовджений хлопчисько з посмішкою до вух.

- Напилася? - весело запитав він.

- Угу, - кивнула дівчина і простежила, як з її пальців зникла склянка.

Короленко, не дивлячись, завів руку за спину і опустив посуд на комод.

- Тоді ходімо в ліжечко, - посмішка раптом стала хитрою.

І не встигла Ніка пискнути, як її звалили на плече і поволокли в спальню.

***

Перше, що відчула Вероніка, відкривши очі, жах. На вулиці було світло. А це означало, що вона вже запізнилася.

З диким криком вона зіскочила з ліжка і стала поспіхом шукати і натягувати білизну та одяг.

Павло теж прокинувся. Що сталося, він зрозумів і без дурнуватих питань. Швидко натягнув боксери і метнувся в коридор. Знайшов в плащі свій телефон і викликав таксі.

У цей момент в коридор вискочила Вероніка і, підхоплюючи дорогою светр, кинулася до виходу. Паша ледве встиг її притримати.

- Куди тобі їхати? - намагаючись не піддаватися паніці дівчати, запитав він.

- У театр юного глядача, - випалила Вероніка, ще не розуміючи, що відбувається.

Паша однією рукою пригорнув її до себе і, обіймаючи несподівано тиху дівчину, повідомив оператору місце призначення.

- Все. Тепер у тебе є хвилин десять, щоб спокійно зібратися, - ласкаво посміхнувся він, заглядаючи в очі, що зараз прикрашали невеликі темні кола.

- Дякую, - зніяковіло буркнула Ніка. - Я якось про це не подумала. Вже уявляла, як буду бігти туди, не знаю куди, в пошуках зупинки.

Відповіддю їй був легкий поцілунок в губи і тихе "будь ласка".

Вероніка підняла сумку і вже спокійніше, але все ж досить швидко, пішла у ванну приводити себе до ладу. Паша ж поспішив на кухню, щоб знайти для своєї гості перекус.

Таксі приїхало навіть трохи раніше, ніж через десять хвилин, тож дівчина встигла лише пару раз вкусити бутерброд і зробити лише один ковток з чашки з кавою. Проте відмовити собі у довгому та пристрасному поцілунку не зміг ніхто.