Я живу...
Михаил Петровский
Я живу. Без успіху,і без надії на майбутнє. Йду вперед,рвусь напролом. Дивлюся поглядом відсутнім. Наче це все жахливий сон. Не хочу слави і багатства. Не хочу влади королів. Бо звідти легко можна впасти. І не піднятись до останку днів. Мені не треба зірок з неба. Мені не треба всіх земель. Мені так мало в житті треба. Тільки життя як у людей. Мені приємний запах лісу. І промінь сонця крізь листву. Коли птахи співають пісню. Чарівну пісню про весну. Коли світанок несміливо. Відкриє очі після сну. Я усміхнусь йому щасливо. Бо я щасливий що живу...
2020-01-05 13:00:29
0
0
Інші вірші поета
Незнайомка Я кресалои... Морська ідилія Совість.
Інші поети
Nala
@anuton
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3808
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5012