Незнайомка
Михаил Петровский
Незнайомка. Коли небудь,дійду до краю. Знайду ту втраченну любов. Яку я зовсім ще не знаю. Але шукаю,знов і знов. У глибинні всіх сентиментів. Я відчуваю,ти десь тут. Як та мозаїка з фрагментів. Чи у коня міцний хомут. Мені в обличя свище вітер. Снігом засліплює зима. Я обійшов уже півсвіту. Але тебе нігде нема. Я знаю буде це не скоро. Але я втомленний в шляху. Шукаю зовсім невідоме. І невідомо чи знайду. Моя чарівна незнайомка. Ти може знаєш,може ні. Як від кохання серце стогне. І часом важко на душі...
2020-01-05 13:26:51
0
0
Інші вірші поета
Завдання. Вечір Щасливий Голуб .
Інші поети
rosbyta_chasha
@rosbyta_chasha
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3133
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2502