Совість.

Михаил Петровский

Совість. Лунає біль задавненний. Під ребрами пече. Лікують совість правдою. Сльозою від очей. Лікують совість мукою. Стражданнями в ночі. Безногою,безрукою. Краплиною душі. Лікують совість церквою. І щирим каяттям. Між живими й мертвими. Між смертю і життям. Лікують совість відчаєм. Розпеченним вогнем. Словами завжди вічними. Оголенним мечем. Лікують совість совістью. Якщо вона ще є. Якщо не зникла повністью. І хоч трішечки жиє...

2020-01-05 13:05:44

Інші вірші поета

Я живу... Небокрай Щасливий Колись...

Інші поети

Анастасія Дутка

@nastyanastya

Alis Tulupa

@alis_tulupa

Nala

@anuton

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3721

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2555