Совість.

Михаил Петровский

Совість. Лунає біль задавненний. Під ребрами пече. Лікують совість правдою. Сльозою від очей. Лікують совість мукою. Стражданнями в ночі. Безногою,безрукою. Краплиною душі. Лікують совість церквою. І щирим каяттям. Між живими й мертвими. Між смертю і життям. Лікують совість відчаєм. Розпеченним вогнем. Словами завжди вічними. Оголенним мечем. Лікують совість совістью. Якщо вона ще є. Якщо не зникла повністью. І хоч трішечки жиє...

2020-01-05 13:05:44

Інші вірші поета

Карпати Колись... Поїзд. Морська ідилія

Інші поети

Пішак Бандери

@ukraine_antimos

Ali Gurbanov

@Aliscorp

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3359

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2015