شمع ايكاروس
Dan
الدقيقة الواحدة و الستون باليوم الثاني و الثلاثين بالشهر، ذكري تاريخ احتراق المدينة. سطر علي الورق و سطر ملفوف بالورق بينهما شقائق النعمان و ضحل الشاطيء، اغفر لي فقد قصصت جناحاك سابقًا و لن يفيدك شمع ايكاروس تلك المرة و لو أحبتك الشمس بالمقابل. الدقيقة الواحدة و الستون باليوم الثاني و الثلاثين بالشهر، حين توقفت عن لعن الظلام اخيرًا و قمت تشعل شمعة فشبت النيران بالمدينة. عالق بمنتصف الورق، غارقٌ بماء البحر لا تبلغ السماء و لا تستوي علي أرض، متباهٍ بجناحان مثقلان بالكبر تسير نحو هلاكك كطاووس الملائكة، يدٌ ملعونة فالأرض و يدٌ تطوق السماء، لن تحبك الشمس ابدًا.
2020-07-23 12:03:11
20
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Dan
@safaa ahmed thank u 💙
Відповісти
2020-07-23 13:31:55
Подобається
جو ليآ
الله عالعظمة ♥️👏
Відповісти
2020-07-23 14:39:08
1
Dan
@جو ليآ thank you so much for your kindness 💙
Відповісти
2020-07-23 14:51:13
Подобається
Інші вірші поета
بعض التفاصيل بَين يداي الخريف (1) دَقَتان
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Yash Kapoor
@ykapoor
Valia Zhurba
@sadgirl_zhurba
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
791
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11842