الشتاء (4)
Dan
مِن حُسن الحَظ أن الربيع قد حَل هذا العام و الأرض لم تَعد مُحتله، تذكرتكَ اليوم بالرداء الأسود فالمرآه و مِن رائحة زهور البنفسج و دُخان السجائر و حين مَررت بمقعدنا المُفضل بالحَديقة و قد عادت الحَياة لها حَتي أن العصافير قد عَمرت عشًا جديدًا هناك، ابتسمت و قد نالني الرِضا عَن الكون لبضع لحظَات و رحتُ ابتسم للمارة بدون سَبب و ارسل اعتذاري لكل الازهار المَقطوفة علي الأرض حتَي أني قد شَكرت الشمس كونها بذلكَ البريق و الدِفء. رَحلت و قد انتشيت تمامًا صَحيح أن آثار الثمالة لاتزال تَعصف بي بين الحِين و الآخر لكِن علي الأقل أعلم أن السِحر لم يَعد بنفس مَفعوله السابق فعَصي السَاحر كانت أكاذيب منمقة اختفت أمام الحَقيقة الأولي، أظن اني قَد دفنته في الحَنين فحتي حِين عَاد لم يَعد مُطلقًا. مُتأخر كعَادته وَصل حين تَنازلت عن الشَغف و حين يَبُس الوَرد بيننا و حين تَوقفت عن انتظاره.
2020-07-23 19:35:16
25
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
چِينَا
جمااااال 🥺💖💖💖
Відповісти
2020-07-23 19:37:57
Подобається
ديتولة.
لمستني جامد.
Відповісти
2020-07-23 19:44:18
Подобається
خَـمـسـة
اي القمر ده ❤
Відповісти
2020-07-23 19:52:12
Подобається
Інші вірші поета
شمع ايكاروس بَين يداي الاشياء الحزينة بعض التفاصيل
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12266
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4632