دَقَتان
دقتان علي الورق و دقتان من الساعة، ستولد من الجديد بالثانية التالية. كم مرة اشرقت الشمس علي آثامنا؟ لا أعلم أن كنت تفكر مثلي، تهوي حد السكين و اللهو علي الحافة مثلي، لا اظنك مدمن علي الادرينالين مثلي، أتهوي الصمت و الصراخ و هل تمر بالناس و لا يمرون بك، أكاد أشتعل لأعرف هل حقًا تنام الليل ام اني فقط من تم اصطفائة ليحرس الشمس. ألديك ثقوب و تجاويف و خنادق داخل عقلك فاني علي بعد خطواتٍ قصار من فقدان صوابي، هل حقًا لا تتوقف للكتب و كيف لا تشعر الاغاني؟ ألا تود لو ترسل الاعتذارات و اللعنات مع الخريف ثم تنتظر الورد أن ينبت بالربيع أم وحدي من يبالغ! دقتان علي الورق و دقتان من الساعة، الموت ينتظرك بالثانية التالية.
2020-07-28 03:24:41
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Leqaa Ibrahim
اووووف ياربي على العظمه 🥺⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩
Відповісти
2020-07-28 03:35:01
1
Leqaa Ibrahim
جامده بجد⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩
Відповісти
2020-07-28 03:35:07
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4518
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411