Полуда
Зніми з моїх очей полуду, Нехай побачать вони світ. Можливо в тонах сіро–тьмяних, Але, без жодних сумлінь. Сказати правду, то занадто складно, Вона тобі серце ранить. Без тебе я помираю, Сгораю кожну мить. Ми не залишимося друзями, Бо ми, єдині в цьому світі. Мільйони зближень, і лише «Ми», Палаємо, душі палають. Двері, сльоза, ти, я, Все так занадто складно. Небо, земля, очі, душа, Сподівання примарні. Чому я вірив цьому холодному погляду, І на що сподівався? Ти моя недосяжна мрія, Я був з тобою і завжди здавався. Я відпускаю тебе, лети вдалечінь, Мої крила стали твоїми. Залиш лише свою тінь, Бо моя померла віднині.
2018-06-08 10:52:40
28
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
МОРГАН РЕЙ
@ K L I F S , дякую
Відповісти
2018-06-09 09:08:51
2
Сандра Мей
Занадто прекрасно...
Відповісти
2022-10-27 17:27:26
1
МОРГАН РЕЙ
@Сандра Мей , дякую!)
Відповісти
2022-10-27 19:22:49
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1645
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1869