Думки

MixMax M

Куди ділись дані мною обіцянки, Про порядок у думках? В голові хаос, Котрий мучить навіть в снах. І думаю я про майбутнє, Про минуле, Про те, що вже було, І те, що скоро буде. Несуть мої думки мене у хаос, Зводять з розуму тіло моє. Думаю про все на світі, Та з кожним днем втрачаю я себе. Я думав, що зможу зупинитися тоді, Коли дізнаюсь те, що раніше хотів. Та ось, десяток раз завершивши, що планував раніше, Мозок мій на крилах полетів. На білих, янгольских крилах науки, Думок світлих, важливих і корисних. Та поки думаю, турбують мене люди, Що маємо позбавитись від мені ненависних. Змінивсь я за час цей... І обіцянку тепер стримати не можу. Несе мене туди, де не було нікого із людей, У густі хащі дивовижного світу ідей.

2024-02-01 09:34:54

1

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

2

2010

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10904