Покоління
Суворі сиві голови кульбаб
Прийняти лопухи* не можуть
З веселої руки дитят.
Вони їх пам'ятають бур'яном,
Або аптечною травою.
Суворість давніх мрій та дум,
що попелом осіли на легені.
Цей погляд - вічний сум,
Ось моє старе серце в твоїй жмені.
Ці знаки вже читаються не так,
І органи працюють вже несправно,
Віддали нам кістки за лопухи,
І очі* кинули під ноги, наче пастку.
Віддали юність та любов,
Безмежність всіх дитячих мрій.
Твої обійми молодості схов,
і сиві скроні ранньої весни.
І молодість відкинула дари,
Пригадуючи власні жертви подарунків.
І розійшлися старість й юність,
Відкинуті розбіжністю років.
( лопух* - у флорографії символ вдячності
Очі*- погляди на життя)
Написано разом з @Morgan_Ray
2023-08-23 21:41:19
6
2