Війна

Міріам Міест

Стільки патріотичних слів сказали наші предки, Стільки загублених віршів в мені зостались, Стільки кинутих речей я залишила, Рідний дім мій плаче, стогне, зве, шукає... Стільки сліз пролили над землею, Стільки голих стін, Стільки ран і крику... Звук. Лиш його достатньо, щоб серце зупинилось в трепеті смертельнім. Де помру? Якою повернусь? Що зостанеться? Що далі буде?- питають діти, а я кажу: "У серці маю те, що не вмирає" Я згадую Лесю і Шевченка, Я згадую їх любов, відвагу... Я згадую всіх тих, хто не боявся, Я згадую всіх тих, хто не мовчав, Я згадую не сльози й крик, Я згадую слова: "Хоробрі щастя мають".

2022-02-27 20:22:34

Інші вірші поета

Покоління Мова Ц З патріотичних

Інші поети

Yashika

@yashikathu14

Олена Скурська

@olena_skurska

Keiana Smith

@crazyreader99

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

5308

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4910