Війна
Стільки патріотичних слів сказали наші предки, Стільки загублених віршів в мені зостались, Стільки кинутих речей я залишила, Рідний дім мій плаче, стогне, зве, шукає... Стільки сліз пролили над землею, Стільки голих стін, Стільки ран і крику... Звук. Лиш його достатньо, щоб серце зупинилось в трепеті смертельнім.  Де помру? Якою повернусь? Що зостанеться? Що далі буде?- питають діти, а я кажу: "У серці маю те, що не вмирає"   Я згадую Лесю і Шевченка, Я згадую їх любов, відвагу... Я згадую всіх тих, хто не боявся, Я згадую всіх тих, хто не мовчав, Я згадую не сльози й крик, Я згадую слова: "Хоробрі щастя мають".
2022-02-27 20:22:34
7
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2722
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4006