Осінній етюд
Холодні краплі змиють літню втому Хоча б на мить, на фантастичну мить. А мій незвичний затишок у тому, Що зовсім поруч грому клич бринить. Сталеві хмари зроблять небо ближче: Здається, що от-от його діткнусь. Грімнúця* ген над горизонтом блище, Шукаючи для себе ціль якусь. Студений вітер закружляє в танці, Принісши запах осені й дощу. І не важливо, ввечері чи вранці, Із ним слова у ритмі відпущу. Всі думи стиха плинуть рок-мінором, Волосся вже заплуталося вщент, По вулицях бреду, як мокрий ворон, Зовсім забувши поспіх в цей момент... Мій чорний плащ вже майже що підсохнув, В коминку жар черленню пломенить. З горняти чаю лине дух медовий, А світ увесь - крім мене - звісно ж спить. Гримнúця - те ж саме, що блискавка.
2020-09-16 06:35:28
8
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
100
16
3625
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
80
2
3241