Души в вас не чая
– Качают сердцами вдоль тел всех веками Кровавые массы, покоя не зная. И сердце, не почки, – какие там камни, Простые насосы – природа другая. – А если сердца вдруг забьются, как птицы, А с мудростью сердца возвысятся люди? – Ну, что вы, пожалуй, такому случиться Нет смысла. Такого по жизни не будет. Ведь сердце лишь мышца с кусочками нерва, Сжимается просто, себя сокращая И сердце не мыслит, не рвётся на небо, За костью грудины, души в нас не чая. – А может быть в сердце находятся души? Они же не знают покоя и бьются, Боятся и любят, их нужно так слушать, Они же поют в нас, над нами смеются. Они нам дороги сквозь тьму пролагают. Вы помните Данко со сломанной грудью? Там дух обитает – природа такая. Святая природа вы верите, люди? А верите чем вы? Вы любите тоже? Что делают мысли, ваш мозг посещая? Откуда в вас чувства до боли, до дрожи? А любят за что вас, души в вас не чая?
2023-06-12 05:19:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3075
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5208