Горящая спичка
Обесточь, <обесчесть>, погаси во мне сгусток огня, Этот ада глоток, эту боль, как залить равнодушием? Этот страх по ночам, этот зверь, что в течение дня, Он не кровь мою пьёт, но терзает и мучает душу. А она мне дана, как последняя в жизни любовь, Как надежда на счастье, как нить, что выводит к истоку. Мне вручили её, как подарок, и вместе с тобой, Но на время, а время идёт торопливо жестоко. Нам дают только то, что мы сможем поднять, унести. Я не жалуюсь, нет, на тяжёлую ношу шагая. Но надеюсь понять, что не сбился с прямого пути, А мой крошечный ад – он прелюдия вечного рая. А ещё была ночь, была радость святого огня. Что нам души поджог, разбудив ненасытного зверя. Он огонь её пьёт и терзает, и мучит меня Страхом жуткой, ужасной, великой, вселенской потери. Тот огонь, разбудивший любовь, пусть вдоль спички горит, Та любовь, пусть летит через тучи обратно к истоку И пусть песней разбудит ту вечность, что может, но спит, Победить это время, что так откровенно жестоко.
2023-02-19 07:09:51
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
110
16
9050
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1077