Чуда, Господи!
Любящий Бога не может напиться – Страх уронить каплю влаги на землю. Предков слова льются в душу водицей. Воды уносят пророчества, внемлю. Воды кричащие – воды Египта, Воды из скал по дороге в пустыне. Мысли потеряны, люди убиты, Вечность скрывает их души поныне. Душно, не спится, мешает одеяло. Звёздам открыто окно нараспашку. Было нам много, осталось нас мало. Я перед Богом последней букашкой. В капле, летящей осколком кристалла, Свет преломляется гранями мысли И на слова, как ударом кинжала, Лего рассыплется странно и быстро. Посох – ни разу не брошен на землю – Разом расцвёл – из ствола, не из почек, – Ангел пришёл ко мне в сон – ему внемлю, – Странным намёком в зелёных листочках. Помню летящие вопли молитвы, Бьющие в руки струёю фонтана, И нам навстречу летящие быстро Ангелов добрых серебряных стаи. Но не осталось от прошлого следа, Собрано лего скрижалей разбитых, Старое солнце вниз смотрит сквозь небо, Посох расцветший, слезою умытый.
2024-01-04 15:51:12
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12960
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10133