Наперегонки
Значит верно, значит надо дальше, Нет, не просто, через толщу лет. Не проходят годы, милый мальчик, Мимо нас, а мы глядим вослед. И невзгоды не проходят мимо, Как кольцо не упадет с руки. Одержимы, в вечном поиске экстрима, Ускользают лёгкие деньки. Тараканов быстрые минуты, Разве только раздавить ногой. Не стоит – оно идёт как будто, Миг и чудо, миг и ты другой. Если дует над судьбою ветер, Закрепите паруса сильней, И тогда забудем всё на свете, Не заметим финиша огней. Только так и ни за что иначе, Только так, не глядя в зеркала. Поиграй, шутя в него, как в мячик, Точен пас и кончена игра. Значит верно, что готов был к бою. Ты и вечность – не смотри назад. Там, где время каменною солью, Столб из боли под судьбой и над...
2022-11-08 08:31:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1383
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872