Нет права на смерть
Давид не построил Храма, Хоть собраны были всюду: Колон белоснежных мрамор, Ливанских деревьев чудо. Давид воевал и правил. Царь пролил немало крови. Не смог он нарушить правил, Испортил души здоровье. Быть может врага задушим, Сломаем хребет руками, Но только потом под душем Не смоем с души мы пламя. Как в тире за пульт вы сели. Ракеты готовы к старту. Но только рвануться к цели, Поставлен ваш мир на карту. Не яда змеиным жалом, А просто прильнув к экранам, Не только в бою кинжалом, Нам ненависть души ранит. Сменяются поколенья, Другие страною правят, Возводят богам строенья, Но Бог не пребудет в Храмах. Нет права: "на землю души", Которые кровью льются. Нет права на смерть, не лучше Разбоя огонь революций. Нет права на землю семья, Нет правды, она у Бога. Нестрашно спорить со всеми, Когда ты один, их много. Давид воевал и правил. Царь пролил немало крови, Но честь возведенья Храма, Но только души здоровье...
2023-01-04 02:49:32
0
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10510
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4982