Знак Мученика
Я з дитинства пам'ятаю , як завжди думав , що особливий я в чомусь. Так і сталось. Я ставши особливим зрозумів , що смерть пожартувала наді мною. Лишила свою косу на моєму язиці , а сама на мене погляда сміється. Вона дала мені прокляття і знак , щоб я не забував про все. Перевернута коса на моєму язику . Кожне слово моє стає правдою . Кожна важка робота в кінці наносить удари по серцю. І маю я брата близнюка. Але всю біль і не згоду я отримаю за двох , хоч близнюка і не існує. Я живий лише через сміх смерті. Якби я міг померти. Але не мені це вирішувати. Правда Смерть? Вона не дасть мені померти так , якби я не міг і не хотів. Це знак моєї особливості. Це знак Мученика в тілі смертному. І так смерть буде довго гратись мною. Я не боюсь її , бо правила проклять і слів я зрозумів.
2019-11-18 17:52:04
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мятный Пряник
Очень крутая идея, уоу
Відповісти
2019-11-19 06:54:59
Подобається
Євген Мазурок
@Мятный Пряник яка идея ? Ет на самом деле
Відповісти
2019-11-19 06:55:45
Подобається
Мятный Пряник
@Євген Мазурок тоді співчуваю
Відповісти
2019-11-19 06:57:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3721
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5963