Логіка
Євген Мазурок
Ми всі знаємо слово логіка. Але ніхто. Чуєте? Ніхто нею не користується. Я повсюди бачу людей , які так рідко включають логіку перед вибором чи дією чи словом. Постійно дивлюся за ними. Вони сваряться між собою , як звірі. Пробують показати себе , як когось. Хочуть більшого ніж можуть. Але не все це мене бісить у них. ВОНИ, НАЗИВАЮТЬ МЕНЕ, ПСИХОМ, ТОГО ХТО КОРИСТУЄТЬСЯ ЛОГІКОЮ. ТІЄЮ СІРОЮ РЕЧОВИНОЮ В ГОЛОВІ. І їм не подобається , те що я їм кажу. Вони не признають помилок. Не хочуть зрозуміти , що вони не праві. Вони не можуть логічно подумати. Ніхто з них не розуміє логіку. Вони всі лише хочуть бути в центрі уваги. Вони нічого не пам'ятають. Вони нічого не знають. Вони ніхто. Вони прості пустоти. Нічого не варті. Нічого не маючі. Нічого , що могло б їх врятувати. Нічого , що пов'язане з істинним значенням слова "Людина".
2020-12-21 14:17:14
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
desperation
Тільки сильні правду визнають, А тормоза дно прочищують) Взагалі, розумію цілком, аналогічна ситуація, яка наболіла
Відповісти
2021-05-14 10:36:40
Подобається
Інші вірші поета
Порядок і Хаос Відрізані від істини Момент життя Темне століття
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4761
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1771