Логіка

Євген Мазурок

Ми всі знаємо слово логіка. Але ніхто. Чуєте? Ніхто нею не користується. Я повсюди бачу людей , які так рідко включають логіку перед вибором чи дією чи словом. Постійно дивлюся за ними. Вони сваряться між собою , як звірі. Пробують показати себе , як когось. Хочуть більшого ніж можуть. Але не все це мене бісить у них. ВОНИ, НАЗИВАЮТЬ МЕНЕ, ПСИХОМ, ТОГО ХТО КОРИСТУЄТЬСЯ ЛОГІКОЮ. ТІЄЮ СІРОЮ РЕЧОВИНОЮ В ГОЛОВІ. І їм не подобається , те що я їм кажу. Вони не признають помилок. Не хочуть зрозуміти , що вони не праві. Вони не можуть логічно подумати. Ніхто з них не розуміє логіку. Вони всі лише хочуть бути в центрі уваги. Вони нічого не пам'ятають. Вони нічого не знають. Вони ніхто. Вони прості пустоти. Нічого не варті. Нічого не маючі. Нічого , що могло б їх врятувати. Нічого , що пов'язане з істинним значенням слова "Людина".

2020-12-21 14:17:14

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

desperation

Тільки сильні правду визнають, А тормоза дно прочищують) Взагалі, розумію цілком, аналогічна ситуація, яка наболіла

Відповісти

2021-05-14 10:36:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3756

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1126