Великий механізм
Marina Parthenovith
Слова-це механізм, Що круте всі гайки. А ці гайки-це речення, Що ринуть без упину. Сказавши тільки слово, Ми можемо убити. І неважливо Чи рідна це людина. Хоч слово і одне, А речень ціла купа. І потонути в ній Не так уже і важко. Говорячи приємне, Ми ранимо ще більше. Говорячи погане, Ми можем врятуватись... Слова-це механізм, Що круте всі гайки. Покруте вліво-біль, А вправо, тільки щастя.
2018-04-24 20:54:15
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ЭлеоНора
Гарно☀️
Відповісти
2018-04-24 22:56:42
1
Marina Parthenovith
@ЭлеоНора Дякую)
Відповісти
2018-04-24 22:57:39
Подобається
Mene.net
Мені дуже сподобалось, але є кілька суржиків
Відповісти
2018-04-25 16:14:13
1
Інші вірші поета
Весна, як не весна Печення Ненависть Нове покоління
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
JENOVA JACKSON CHASE
@PercabethNewt
rocusan
@rocusan
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2404
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10417