Як хочеться...
Як хочеться світло побачити в пітьмі, і соньця промінчик. Як хочеться знову поринуть в пісні, народні й буденні. Як хочеться бачить в очах журавлів, що до дому летять. І знову у серці кпзки ожевуть, дитячі й мрійливі. Закохуючись в ці поля Українські, ми летимо... Над морем, над степом, над Сонцем, над рідним селом. Любові у краї цім багацько тепер, бо лелече гніздо є тепер. А у гнізді мама й тато і діти маленькі. Як я люблю цю місцину безкраю й чарівну.
2018-05-02 12:17:23
3
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2450
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2737