Старіння
Marina Parthenovith
Ти відчуваєш тепло, Ти відчуваєш дотик... Це нестерпний біль, Що поглинає тебе, Що не відпускає тебе... І ти вже відчуваєш, Як ти старієш. Ти старієш повільно і вільно, Хоча це остання можливість, Остання можливість відчути, Як б'ється серце, Як ти дихаєш.
2018-04-24 18:06:48
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ЭлеоНора
Мені дуже подобається🙂
Відповісти
2018-04-24 22:25:13
1
Marina Parthenovith
Дякую, дуже приємно)
Відповісти
2018-04-24 22:26:19
Подобається
Інші вірші поета
Весна, як не весна Наболіло. Не треба суїциду! Великий механізм
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13326
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4830