Квітка у дороги
Margarita20
Дорожня пил опускався в тиші На землю суху в темряві ночі. І там, їй охоплений, тихесенько ріс Квітка у дороги - хранитель всіх мрій. Вона сльози дощу в серцевину ввібрала, Вона чула, як вітер з дорогою шепотів Про тих, хто в пустелі, в горах і морях Так марив про життя на райських полях. Вона бачила, як сонце сушило стежку, Як мандрівник втомлений твердив: "Не можу! Тут краю не видно, не видний привал "... Квітка у дороги йому сили дала. Квітка у дороги, тобі поклонюся, Шкода тільки, що Неба з тобою не молюсь - Різна молитва людей і квітів ... Але щастя ми просимо часом і без слів.
2018-11-04 16:38:31
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Asteriya
Гарний вірш 😊 Лише треба попрацювати над помилками :) І все буде 👍
Відповісти
2018-11-04 16:40:19
1
Margarita20
@Asteriya ок)
Відповісти
2018-11-04 16:40:31
2
Asteriya
@Margarita20 )))
Відповісти
2018-11-04 16:40:48
1
Інші вірші поета
Під гілкою омели Заборонене кохання Любов Погляд, палаючий вогнем..
Інші поети
kamilionus_
@kamilionus_
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3729
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5977