Ти загинув, а я жива...
Margarita20
Іду по вулиці, Немає сенсу. Не бачу я Щасливих тут людей. Все чекаю тебе, Ти обіцяв мені повернутися ... Та кому ж я брешу? Ти загинув ... А я все тут. Я пам'ятаю часи, коли ми поруч. Ти цілував мене ... Я була така рада. Твої очі ... В них я просто вмирала. Але ти загинув, А я жива ... Коли побачила тебе, Я злякалася ... Ти так страждав, Ти весь в крові, Ти без свідомості. Я задихаюсь. Я впала, Все пропало ...
2018-08-21 18:26:41
9
0
Інші вірші поета
Заборонене кохання Під гілкою омели Він пішов В її очах - сила. В серці - вогонь.
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2792
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12434