Емма Адельманн

Я зайшла в гостину  і побачила на столі книги. Хух хочаби чимось займуся. Але я в першу чергу переодінуся. Так що тут є. О, коричневе з жовтим плаття. Воно і підійде.А тепер назад у гостину.

Так подивимося що тут . Так роман, роман, вони там шо помішані на романах. Це певне Річард так шуткує. Ну капець одні романи. Кароч візьмем одну. Називається вона "Любов у Маотоку"(книга видумана). Так що тут написано: " Принцесса орків влюбляється в свого охраніка. Вона скромна, розумна і гарна. Вірить у любов з першого погляду.Він сього лиш її охорона, яка дала присягу на вірність королю. Що станеться з ними? Чи будуть вони щасливі? Про все це ви прочитаєте тут, в цій книзі". Хм... нецікаво. Вони що іздіваються.Чим би зайнятися? Може покликати Селену? А як?  Так все вирішила кличу Селену.Але я не встигла вона сама зайшла.

- Привіт, Селено!- сказала я радісним голосом.

- Привіт. Нам повідомили, що бал все таки відбудеться, але завтра.- радісно сказала вона.  І чому це?

- Це погано.

- Чому?- здивувалася Селена.

- Тому що розумієш сьогодні був ретуал на кількість дарів...

- Ну про це я знаю.- впевнено сказала вона.

-Скажу короче. У. Мене. Сім. Дарів.- розділяючи кожне слово сказала я . Ого як очі округлилися. А вони не випадуть.

-Ого.- тільки вимовила вона.

- А тепер на балу у мене будуть всі все розпитуватути. І чому питається я так спішила на ту роботу. Уволили іншу би знайшла. Кароче мені капец!- нила я.

-Еммо, ти невиносима!- воскдикнула Селена.

- А мене і нікуди виносити непотрібно!- сказала я сміючись, і Селена також засміялася.

- Так все!- ледве вимовила Селена.- Плаття ми вже маємо. Отже, нам потрібно придумати лише причоску.

-Ну.. Це завтра подумаємо. А хто буде на балу?

-Королівська сім'я, придворні, приїдуть ще якісь люди або нелюди і притендентки.

- Понятно.- зітхнула я.

- Ну.. Якщо я тобі більше не потрібна, то я пішла.

- Йди.

Селена обернулася і пішла. А я сіла думати. Що мені робити? Може втикті? Ні, здогонять. Напевне ще по периметру є охорона. Тепер від мене точно не відстануть. Цікаво де в мене взялися ці дари? У мене проста сім'я. Ну тільки маму я ніколи не бачила, навіть на фото. Батько після смерті мами спалив все. Але вона напевне була дуже красива. Бо я вдалася в маму, так казав батько. Сумую за ним.

Так за роздумами я просиділа довго. Потім пішла спати.

                            ***

Невідомий

У кімнаті було тихо було чути лиш тікання годинника. Тут двері відкриваються, і в неї заходять дві людини чи нелюди.

-Ну що? Докладуй!-крикнув голосно перший.

- Господине, у мене для вас радісна новина! Завтра у палаці буде відбуватися бал, і всі заможні люди туди запрошені. Розумієте на що я намікаю?- спитав другий.

- Я про це знаю. Мені вже прийшло запрошення.Завтра потрібно придивитися до кандидаток.

- Так, будемо придивлятися.

- І вияснити, хто з них найсильніший. Після плану можна буде взяти її в жони.

- А якщо це буде принцеса?

- Заставим!-злісним голосом сказав господин.

- Добре, а що мені зараз робити?

- Скажи Червоній Леді хай зайде до мене.- зприказом сказав перший.- І можеш бути вільний.

- Добре, господин.- сказав другий і вийшов.

Через кілька хвилин зайшла Червона Леді. Її так прозвали, тому що вона дуже любила червоний колір, і одяг її був червоним.

- Господине, ви мене кликали?- запитала Леді ігриво.

- Так. Завтра ти мене будеш спроводжувати на бал у палац.

- З радістю.- сказала вона щасливим голосом.- А тепер може виконаєм те зачим я сюди зайшла?

- Так...