Невідомий

-Все готово?

-Ще ні, господине, але ми готуємо у замку вже є наша людина. І вона готова в любу годинну почати виконувати план.

-Вона розуміє важливість плану?- спитав грубим голосом господин.

-Так, але на всякий випадок там ще є двоє запасних.

-Цікаво. А хто ті двоє теж претендентки на серце принца?- зі смішком спитав господин.

-Вибачте, але ми незнаємо як вони попали в палац. Вони надіслали лист з одним словом "В палацу" і все. А як вони туди попали я так і не питав.

- Добре що хоч потрапили туди. А тепер киш з відси йди щось роби!- крикнув господин.

-Так, господине.- заікаючись відповів чоловік.І вибіг з кімнати.

- Ти з ним дуже грубо.- сказав жіночий голос.

-Ні, якщо привикне до похвали, то потім не відівчиш  від неї.

-Ну як знаєш.Що ти там придумав вже?Про який план ви говорили?

-А це, солоденька, вже не твої справи.

-А які мої?- ігриво запитала русявка.

- Ходімо покажу...

                           ***

Принц Хільдегардис Карпинето-Коллато

Сьогодні дівчат будуть провіряти на дар. Цікаво які будуть. Умене їх п'ять. Але я ними майже некористуюся.

Зараз нам доповіли як дівчата виходили, значить можна йти питатися. Але чомусь казали що вони були в великому шоці. Цікаво.

Йду я і тут бачу друга.

- Добрий день Річарде.- привітався я.

- Добрий.- сказав він з улибкою.- Куди йдеш?

- Йду питатися як там ретуал.

- А туда ще не можна.- сказав Річард.

-Чому?- якщо чесно я дуже здивувався.

- Просто там ще лишилася Емма.

- Ааа.. Понятно. Я попробою зайти.- кажу я але двері відкрилися вже, і тут виходить дівчина і врізається в мене.Так вот ти яка Еммо Адельманн. Вона є семпатичною блондинкою з довгим волоссям. Вона підносить на мене погляд, і я удивляюся " Які прекрасні очі коліру бірюзи"- подумалося мені.

- Вибачте,- сказала вона прекрасним голосом. І потім її погляд змінився на наляканий.

-Еммо.- покликав її Річард. Ого скіки радості в очах.-А я тебе вже зачикався.

-Річард вибач що змусила тебе чикати.- сказала вона радісним голосом, і взглядом показала мене, а я тим часом обперся об двері, і з цікавість слухав їхню з Річардом розмову.Цікаво в яких вони відносинах.

- То нічого, я би тебе ще би зміг почикати. А саме чому ти затрималася?- спитав Річард з цікавістю.- Всі дівчата вже давненько вийшли, а головне виходили всі в шоці.

-Може ти мене провидеш до кімнати. А подорозі розкажу.- сказала Емма Адельманн, і легенько качнула головою в мою сторону, ніби намікаючи "пішли, нас підслуховують, а те що я тобі скажу не для постороніх вух". Капець яка неповага. А вона певне і незнає що  я принц. Але вона і не хочить виходити заміж за принца.

- Ну...- Річард подивився в мою сторону ,я йому  махнув головою, і розвернувся відкрив сам двері і пішов в серидину, і закрив двері зі тої сторони.-Пішли.- це останє що я почув. Я обертаюся і бачу архімага Володимира.

- Добрий день Володимире!

- Добрий принце Хільдегардис.

- Ну як там ретуал?- з цікавістю запитав я.

- Ну... Нормально.-  цікаво щось він недоговорює.

- Ну хто скіки має дарів? Скажи тільки хто найбільше і хто найменше, бо потім буде понятно.

- Ну вобще немають дві із іншого світу це леді Амела і леді Будн. А принцеса іншого королівства має два.- сказав архімаг.- І тут така річ...

- Яка?

- Леді Адельманн має аж сім.- ого, більше ще як у мене. У мене певне дуже великі очі. Оце вона нас здивувала.

-Ого.

- Вибачте принцу, но я повинен йти доповідати королю.

- Ага йди.

Архімаг вже пішов, а я так і стою з великими очима. Цікаво чим ще ти нас здивуєш Еммо....