Портрет силуету
Man Vi
Шкода і жаль: я не художник, Намалював би твій портрет, Або, лишень коли дозволиш, Хоча б накреслив силует! Повік сих чар, очей смарагд, Твойого погляду розмай! До Ніжності побіг у сад, Лихий чи добрий її гай!? Лиш ти це знаєш – і мовчиш… Мов вабиш чарами – й ховаєш, Мовчать уста. Струмочки тиш Стікаються у зір тих зграї. Обличчя німфи, легкий сміх Торкнувся губ – і я палаю! Чи то тону, вогонь мов стих, Не руш ти, пензлю, того краю! Іще гаряче полотно - Не вгомонилось моє серце. Дивлюсь – танцюєш, степом льон, Плекає й ніжить твої крильця. Ти вкрийся ними, не гляджу, Блищиш все тим ледь тихим сяйвом. Візьму його до своїх рук, Якщо дозволиш литись чарам. Твої долоні серед зір Шукають, манять щось у небі, Чи до планет і чорних дір Все мріють так, як я до тебе? Але, на жаль, я не художник, І все малюю – і не те. Вже відчуваю: пензель зроню – І там твій лотос зацвіте.
2018-09-18 08:51:20
4
0
Інші вірші поета
Обіймати троянду Тече річка, тече швидко Сонет-легенда Ночі Резонанс
Інші поети
Ghadeer_29
@Ghadeer_Migdadi
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4488
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2609