Письменники
Вони без імен Тихо хитаються на розбитих вулицях Кров тече у скроню І виливається фонтаном зі скроні Мастячи випрасовані піджаки й сорочки Ноги торкаються каміння І ті розколюються Вивільняючи гіркий запах листя горіху Скло обросло шипами І забутими у мозку словами За ним ховається піаніст і скрипаль Вони хочуть зіграти мелодію про кохання А виходить про горе Ніби вони пов'язані нотами Потріскані клавіші б'ють об струни Ламаючись вкінець, Займаючись синім вогнем. Вони падають на землю, І там звучить барабан, Сумний і останній. Вони не ворушаться Замість очей у них пера З них капає чорнило Прямо на черевики Що припали паперовим пилом. Вони мовчать І слова не зронять більше І не запишуть Не з'єднаються як механізм годинника Руки їхні в паралічі Голову обійняв дурман провалів й невдач Вулиці тріскають Вони лиш стиха піднімають чоло Най тріскає все Вони дивляться Усе розколюється Божеволіють Зчиняється тихий хаос Вони мовчать і надалі Запах горіха гіркий добиває Вони падають Ні пари з уст!
2019-05-04 19:17:31
3
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1456
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9092