Письменники

Man Vi

Вони без імен Тихо хитаються на розбитих вулицях Кров тече у скроню І виливається фонтаном зі скроні Мастячи випрасовані піджаки й сорочки Ноги торкаються каміння І ті розколюються Вивільняючи гіркий запах листя горіху Скло обросло шипами І забутими у мозку словами За ним ховається піаніст і скрипаль Вони хочуть зіграти мелодію про кохання А виходить про горе Ніби вони пов'язані нотами Потріскані клавіші б'ють об струни Ламаючись вкінець, Займаючись синім вогнем. Вони падають на землю, І там звучить барабан, Сумний і останній. Вони не ворушаться Замість очей у них пера З них капає чорнило Прямо на черевики Що припали паперовим пилом. Вони мовчать І слова не зронять більше І не запишуть Не з'єднаються як механізм годинника Руки їхні в паралічі Голову обійняв дурман провалів й невдач Вулиці тріскають Вони лиш стиха піднімають чоло Най тріскає все Вони дивляться Усе розколюється Божеволіють Зчиняється тихий хаос Вони мовчать і надалі Запах горіха гіркий добиває Вони падають Ні пари з уст!

2019-05-04 19:17:31

3

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1698

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4151