Подумай і твори...

Максим Малий

Я хочу залишитися в історії на віка Щоб кожен згадував моє ім'я, Щоб кожен знав, хто я такий. Таких як, я, велика множина, Тим менш таких ідей плине. Не зможе зупинити, ні цунамі, ні вітра, Мою ідею крізь віка. Скажу тобі мій любий друже, Як хочеш щось зробить, бери дума, Подумай і твори, твори, що треба світи цьому Лиш думка твоя в голові постане постаттю, крізь нас і встане повз віка. Хай діти думають, гадають, чому все сталося ось так, хай голови собі кружляють чому зробили саме так. Чому всі рішення прийняті, чому не зроблено інакше, і шо ж там сталося в ті часа. Хай думають придумають, і пусть ідея в їх серцях незгасне повз віка і покоління, як не згасла і у нас. Пусть полум1я це дивне несе думки у круговерть бажань і всіх думок, нехай все станеться, все буде так, як бажаєм того ми. Зробити так і крізь віки, хай збереже всі наші думи, в постаті думки. Нехай залишимось в душі історичної надії, на сторінках підручників, книжок. Нехай це все не марно плине і через часи все буде так. Хай сторінки історії гортають юні пальці, для кого, наші величні думи, лиш фантастичній світ незбагнених думок. Хай це пливе віками і роками, годинами, секундами, крізь час, людей, крізь всю історію думи людської, світу нашого сього. Хай все це буде не напрасно, хай збережем цю мить от зараз - на віка. Хай буде все це не напрасно, подумай і твори, дитя...

2022-12-11 19:43:58

3

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4320

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10910