Назавжди
І хай у світі загадкових цих пригод, Хай там за небокраєм у світі мрячних і світлих думок. Де люди думають гадають, як жити, і як вижити водночас, не забуваючи про світ цілісіньких подій. Ту саму мить, ту саму думу, хай збереже цей лист подій. Нехай живе там воля наша, незламна, одинока мить. Пусть буде це незламною фортецею у світі цих засмучених створінь. Це буде показом, тому злощавому кінцю, який так хоче всіх забрати, у показову старту цю. Нехай це все і стане правда, не хай це буде остання мить, хоч смерті я боюся, хоч це страшні тортури, хоч може це страшна агонія душі моєї, в пориві болю, з остатків лоскотів життя... Ніколи я не стану монстром, злодієм, потвориськом, чужих ідей, хто хоче цю фортецю ущент зламати. Ніколи я не стану погляд закривати, на всі події мрячного життя. Хай світ подивиться на скільки все погано, хай думає, гадає, хоч голову собі скрутить. Я роль таки всю відіграю, і покажу їм справжню віру в мить. Ніколи я не стану тою мрячною думою, де сказано, живи заради мене в цю коротку мить. Я стану для всіх опорною думою. Хай всі побачать, і подумають про себе: - Мені настав той час творить. Хай люди візьмуться за руки, хай боляче то буде, нестерпний біль. Робити треба щось, іначе біль цей буде назавжди, а не на цю коротку мить.
2022-12-12 14:22:45
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3323