*
Бродити тут бродити там.
Це шлях порівняно з яким усі дива бува, нам нездоланні, незрозумілі зовсім всім.
Ми можемо тут залишитись надовго та будем ми чесні самі з собою, покою від того не знайде жодна та душа, той спокій недосяжний він нікому, хоч може він досяжних тим хто сидить на небесах.
І все ж таке все наше не збагне то життя, ми розуміємо недосяжність краю, бо ми все йдемо і йдемо, і все нам треба йти на далі. Бо все не вічне все міняється в одну мінливу мить. От може за одну ту й ніч змінитися уся картина.
І наче ти живеш життя своє, та ти не ти, ти вже другий. Ти вже і зовсім забуваєш все минуле, і все життя, воно як наче недосяжне, як наче щось іще прекрасне, не дивлячись на деякі недобрі думи.
Ми все живемо і жити треба далі, не забуваючи себе і все що сталося, було.
Такими ми дивами є, такими й будем. І я хочу вірить в це усім своїм нутром.
Такими ми стежками розуміємо, такими ми стежками та ідемо. І може бути тяжко боляче й неможливо зрозуміти. Но нам це треба, бо ні що, ми загубимось і так, і хай ми йдемо і хай ми мріємо, наш шлях він цільний нескінченний. Він повністю приляжний нам. Він не окремий не чийсь інший, він тільки твій і ти то розумієш сам.
І ми не можемо заперечить всю складність, і всю оголеність, і ворожнечу світу іншого, бо ти на стежці цій один і перед світом, ти незбагненно хочеш бути з кимось ще.
Але твій шлях за ту свободу він одинокий, не дивлячись на все, його різноманіття барв, він наче й тут, а наче й так далеко, та він все ж незбагненно наш.
І хоч то неосяжне незрозуміло, не збагнемо, і все наше життя потрясне, воно завжди в тіні іде. Воно і може в далечі, та воно все ближче до душі, воно десь там в середині. І може хай то стане нашим всім, то хай ми самі будем, і тими хто живе для себе, ні?
2023-02-07 16:26:54
1
0