Αἰδώς

Хонна

Тільки один з великої трійці Тільки один є нормальним Тільки один з трьох братів є великим Тільки один з них людяний. Зевс, Посейдон і Аїд. Один, що небом керує, Він цар всіх богів. Він один є могутнім. Іншій моря підкорив. Вся вода на планеті, А це більша частина землі. Посейдон за барона сидить там Він - головний. А третій ізгой, Його під землю загнали. Навіть в родині своїй він чужий. Це Аїд, і тільки мертві його полюбляють. Тільки в царстві свойому він свій. Аїд ніколи не зрадив дружину Персефона - то щасливіша жінка з богів. Він був чесним, не мстив жодній людині. Не заздрив, не воював. Він найкращій з богів.

2023-07-27 17:24:37

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Lexa T Kuro

Я тієї ж думки). Рада, що знайшла однодумця)👍😉 А бунтарям та ізгоям завжди важко, бо їх не розуміють, а те що не розуміють вважають не правильним чи поганим. Нажаль, таке людство....ех. Нових класних натхнень Вам!) 🙏🍀💫😉

Відповісти

2023-07-29 12:57:32

1

Хонна

@Lexa T Kuro але ж не всі бунтарі є нормальні і "правильні") дякую

Відповісти

2023-07-29 14:15:51

1

Lexa T Kuro

@Хонна А взагалі що є нормальним?) Це риторичне питання).

Відповісти

2023-07-29 14:23:40

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15190

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12259