Тріолет 19
Микола Мотрюк
Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились, З'їдають очі, б'ють у скроні Калини кетяги червоні... Невольники в глибокім схроні — Думки пожаром зайнялись... Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились... Пекучий сніг візьму в долоні Крізь сльози криком сміючись, Свій біль сховаю в тому дзвоні... Пекучий сніг візьму в долоні, Впаду на землю у поклоні. Чому не так все, як колись..? Калини кетяги червоні На стіни сонцем пролились...
2023-03-01 12:41:03
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Veil Дякую...
Відповісти
2023-03-01 13:47:02
1
Микола Мотрюк
Спасибі)
Відповісти
2023-03-01 15:57:42
Подобається
Н Ф
"Чому не так все, як колись?.." - дуже символічно.
Відповісти
2023-03-01 19:06:15
1
Інші вірші поета
Тріолет 4 Божевільний Тріолет 34 Тріолет 49. Моїй долі
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Hanna Mad
@Hanna_Mad
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5601
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3343