Тріолет 13
Микола Мотрюк
Застряг у спогадів полоні... Про тебе всі мої думки... Сиджу, мов кіт, на підвіконні, Застряг у спогадів полоні... Чому вони такі солоні, Спогáдок вервички-струмки..? Час, мов безслідно зник в полоні... Про тебе всі мої думки... В своїм реальності бетоні Закриюся на всі замки, І захлинеться серце в сконі В страшнім реальності бетоні... Обличчям упаду в долоні... Та все ж мені ще невтямкú, Чом встряг я в спогадів полоні..? Чому про тебе всі думки..?
2022-12-30 14:50:46
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Іноді так буває, що спогади ніяк не можуть полишити, та тримають у своїх хромованих тенетах...
Відповісти
2022-12-30 15:19:13
1
Лео Лея
Добре, що знову є Ваш тріолет) приємно читати чудову поезію та бачити, що Ви є🤗
Відповісти
2022-12-31 05:30:08
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Вам дякую...)
Відповісти
2022-12-31 05:59:47
1
Інші вірші поета
Тріолет 7 Сонет 42 Сонет 13 День і Ніч
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4451
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2483