Тріолет 13
Застряг у спогадів полоні... Про тебе всі мої думки... Сиджу, мов кіт, на підвіконні, Застряг у спогадів полоні... Чому вони такі солоні, Спогáдок вервички-струмки..? Час, мов безслідно зник в полоні... Про тебе всі мої думки... В своїм реальності бетоні Закриюся на всі замки, І захлинеться серце в сконі В страшнім реальності бетоні... Обличчям упаду в долоні... Та все ж мені ще невтямкú, Чом встряг я в спогадів полоні..? Чому про тебе всі думки..?
2022-12-30 14:50:46
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Іноді так буває, що спогади ніяк не можуть полишити, та тримають у своїх хромованих тенетах...
Відповісти
2022-12-30 15:19:13
1
Лео Лея
Добре, що знову є Ваш тріолет) приємно читати чудову поезію та бачити, що Ви є🤗
Відповісти
2022-12-31 05:30:08
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Вам дякую...)
Відповісти
2022-12-31 05:59:47
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2559
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2778