Сонет 20
Не спам’ятавсь, як літо по весні прийшло, Спекотне літо, грозове і ароматне. Для когось долі нить спліта веретено, Для когось, не для мене кисню не забракне. Який сьогодні день і місяць, рік, число..? Грань часу стерлась… все змішалось… все абстрактне… Я за полярним колом, й сонце не зійшло. Химери ожива в пітьмі, у грудях клякне… Знайшов таки, зірвав я папороті цвіт, Та загубив, і загубився сам… де ж слід..? Невже не вийти з лабіринту Мінотавра..? 04.07.21
2021-07-10 13:24:45
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Іноді цей лабіринт Мінотавра лише в нашій голові... Але так, згідна з автором, буває таке, що все так заплутано, що думається: "ну ось і все, виходу немає". А вихід просто в кількох кроках, за рогом. Але за яким? Не дізнаєшся, поки не зробиш крок...
Відповісти
2022-11-04 12:56:46
1
Микола Мотрюк
Спасибі Вам за коментарі.))
Відповісти
2022-11-04 13:02:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2168
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3668