Сонет 17
Микола Мотрюк
Морозяного вітру з ніг збива порив, Гадюки снігові повз пробіга панічно, Ранкове небо грає барвами магічно… Обрав я шлях життя складний… чи стане сил..? Мені байдуже, хто би що не говорив, І як би не звучало просто й прозаїчно: Тією ти для мене лишишся навічно, Яку всім серцем до нестями полюбив. Хотів я стерти спогади, переписати… Та в картотеці книгу цю не відшукати… Зі мною завше ти, в які б не втік краї… Люблю тебе, й цього не в силах вже змінити... Поки живе в мені любов, — я буду жити. Небесний Отче наш, благослови її. 05.01.21
2021-07-10 13:16:43
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Дуже гарний вірш, нехай все буде добре👍👏👏👏👏👏
Відповісти
2021-07-10 14:42:00
Подобається
Микола Мотрюк
@Лео Лея Дякую Вам!
Відповісти
2021-07-10 14:51:47
1
Інші вірші поета
Тріолет 16 Привіт від осені Сонет 25 Сонет 50
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Nana
@mingi
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
42
7
2770
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7231