عزيزتي!

Park Joyeol

عزيزتي ويا غاليتي استمعي إلي حبيبتي ويا اغنيتي انتبهي علي فالوحدة من دونك تقتلني والبعد عنك امتارا يخنقني فما بالك اميالا، كيف ستكون حالتي إن أمري لكي أعطيت وقلبي وعمري بين يديك وكياني روحي أقسمت انها ملككي اجبروني الابتعاد عنكي لكن لم أكن صاغيا وتابعت البحث عنكي سكنتي ذاتي و اه لا تعلمين كم أهيم بجمال عينيك اه ولما تطرقين باب خيالي وامسك انا بيديك قدماي ترتجفان أمامك بسعادة لا تتوقف وعن التفكير فيك لحظة انا لا أتوقف فحبك أغرقني في رمال العشق السامي والحسرة وأوقع بي في قاع الحزن وموت المقبرة فيا عزيزتي وياغاليتي عودي الي يا حبيبتي ويا اغنيتي استمعي الي الموت أهون من فراقي بكي والحياة جنة الفردوس معكي فحبي لك نقش عمق الأنفس بفؤادي لست سوى لكي وانتي لي ياملاذي Written by me ** Park joyeol **

2019-09-18 10:45:59

3

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2379

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11461