Звільни мене
Звільни мене, з цього виру подій, З шаленого урагану розбитих мрій, Врятуй мене, від холодних сліз та болю, Від чужого гніту несправедливої волі, Звільни мене, з-під відьомських чар, Що вивергаються, як з лави вулкан, Врятуй мене, від могутньої кобри отрути, Переплети мої життєві маршрути, Звільни мене, з ворожого полону, Щоб не відчувала я, на смак, свою кров солону, Врятуй мене, поки лиш попіл не лишився, Зроби так, щоб ворожий камінь, в серці розкришився, Звільни мене, поки моя душа у квітку не перетворилась, Поки я у пошуку виходу з лабіринту, не загубилась, Врятуй мене, бо ти можеш чорні замки спалити, Щоб ту пожежу, не міг ніхто загасити, Звільни мене, від пекельних мук і страждань, Щоб не відчувалась у серцебитті печаль, Врятуй мене, від потопу на мілині, Потопи все чорне зілля на дні, Я вже чую, що ти рятувати мене поспішаєш, Чекати, що є дух, мене закликаєш, Я відчуваю, як хвилею, зло накрила кара, Думки про розплату, більше не мара.
2020-10-01 15:10:45
7
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6922
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12840