Звільни мене
Lelyana_ art
Звільни мене, з цього виру подій, З шаленого урагану розбитих мрій, Врятуй мене, від холодних сліз та болю, Від чужого гніту несправедливої волі, Звільни мене, з-під відьомських чар, Що вивергаються, як з лави вулкан, Врятуй мене, від могутньої кобри отрути, Переплети мої життєві маршрути, Звільни мене, з ворожого полону, Щоб не відчувала я, на смак, свою кров солону, Врятуй мене, поки лиш попіл не лишився, Зроби так, щоб ворожий камінь, в серці розкришився, Звільни мене, поки моя душа у квітку не перетворилась, Поки я у пошуку виходу з лабіринту, не загубилась, Врятуй мене, бо ти можеш чорні замки спалити, Щоб ту пожежу, не міг ніхто загасити, Звільни мене, від пекельних мук і страждань, Щоб не відчувалась у серцебитті печаль, Врятуй мене, від потопу на мілині, Потопи все чорне зілля на дні, Я вже чую, що ти рятувати мене поспішаєш, Чекати, що є дух, мене закликаєш, Я відчуваю, як хвилею, зло накрила кара, Думки про розплату, більше не мара.
2020-10-01 15:10:45
7
0
Інші вірші поета
Моє серце не згодне зі мною Навіщо мені? Я втомилась... Треба навчитися...
Інші поети
Jeon Chansee
@Oh_Hayeol_JK
Uina Ku
@mayor_hija
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3987
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11714