Ти знаєш...
Ти знаєш, а я справді хвилююсь за тебе, Коли не можу огорнути тебе своїми очами, Коли не знаю як живе твоє небо, Я не хочу бути з тобою паралельними світами, Твій дотик як ніжність, що пронизує всю мою тінь, Закохуєш ти мене в себе все більше до краю, Я буду з тобою до останнього, ти лише вір, Божий дар мій кохати, а іншого я не знаю, Так, я справді сумую за тобою як за місяцем зорі, Коли згадую теплі і повні любові, щирі обійми твої, Твій поцілунок ніжний, а твої очі чудові, Не дають мені лишитися одною уві сні.
10.07.2020
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Красиво
Відповісти
10.07.2020, 20:18
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую😉
Відповісти
11.07.2020, 06:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4870
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1892