Крила
Намистом днів, проходить наше життя, Ми творимо маленькими шматочками щастя своє, А більше немає миті для вороття, Сонечко вже по-іншому встає, Ми малюємо, як художники, шлях до своєї мети, Чекаємо на диво, яке, наче, вже на порозі стоїть, Головне не вдаритися об каміння, зі шляху не зійти, І заглядати в свою душу, як в глибину століть, Та наші мрії, не просто зіткані з зірок, Саме в них - вся наша сила, І коли ти робиш свій наступний крок, то відчуваєш, що в тебе є крила, Ти щасливий, якщо цей солодкий нектар відчуваєш, Хай ця думка тебе надихає, Коли ти робиш те, що всім серцем кохаєш, І поки це тече в твоїй крові, то ніщо тебе не спиняє.
2020-08-31 20:00:04
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
😊😊😊
Відповісти
2020-08-31 20:05:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2616
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5365