якщо
якщо слів не знаходиш, кріпися міцно:
не натиснути б виклик чи тицьнути раптом смайл,
відчуваєш занозу в своїй повіці,
чи у вчинках без дії. чиїх? тримай,
подивися на мене, не крізь: не схожа
на людину, в якої не все гаразд?
на таку, що на все спроможна,
щоб відчути в останній раз,
як торкаються пальцями несумісні
одне одного уві сні?
у якої все файно до першої ліпшої пісні
з плейлистів, що наспівують кращі дні?
на таку, що навік полюбила травень,
в літо вбігла, не чувши ніг?
у якої сирі випадкові травми
ідеальні до того, що аж смішні?
хіба схожа я на людину,
що сміється життю в лице?
мабуть, трохи. й нема причини
задля болю спиняти це.
я продовжу казати, по-людськи, щиро:
зрозумієш-бо геть не так.
ніж для правди в словах нам забракне віри,
най забракне страху, що у масці "такт"
підступає мов астма і душить люто
всі: свідомі та ні, зв'язки.
хай всередині кригою виє лютий,
зігрівати себе не кинь.
якщо слів не знаходиш, заший їх в серці,
наче бісер збери в браслет.
що сама не замовкну ніяк, не сердься:
це падіння - майбутній злет.
не шукай марнозначень, бо я не хочу
бути тінню віршів сумних.
якщо слів не знайти, подивися в очі:
тільки так зможу впевнитись
остаточно,
що немає потреби в них.
2022-10-01 14:50:14
10
0