Субособистість
Їй, напевно, чогось все ж не вистачає. Того самого гвинтика чи (звичайно) метаприсмаку солоду в чорнім чаї (надсолодкого відчаю на губах).
Може, пазу якогось, або програми, двигуна, що руйнує нещирі храми, гостроти, за яку полюбляють рамен
чи червоного дроту. Розріжеш - "бах"!
Не доклали зусиль до її комплекту: аналітики тої, що має Лєктер,
та яка перевага - незвична легкість
(і вагома причина зробити крок).
Наче трохи замало еквіваленту:
толуол на іонах гримить валентно, аритмічно, почуєш його ти ледве.
Серця сталь - небезпечніша, ніж порок.
Перевищили ДСТУ протестно:
не довісили логіки до контексту,
замість цього у мізки - барвисті тексти,
щоб ніхто не знайшов ні мораль, ні сенс.
Пару клаптиків неба залили в очі,
що хмаристо натужно дощем буркочуть
і у темряві світять комусь щоночі,
на бажання на власні вдягнувши ценз.
Додали небезпечності і напруги,
та чомусь надто стримана (недолуга),
заганяє себе у обійми фуги
і формує безпам'ятний наратив.
Бо інакше б весь світ як ота лавина
зруйнувала (ну точно, наполовину)
І ніхто ні до чого. А був би винен...
ні агнець,
ні диявол,
ні оні.
Ти.
27.03.2021
16
7