немодно
краватки виходять із моди [як і душевні людські відносини] хто пригадає згодом літо на присмак осені? той (наче клаптик) собі нашиє чиюсь безстрокову візу у серця свавільний клапан? спогад стягнувши на білій шиї в подвійний віндзор. [ ну а раптом? ]
2022-10-24 17:11:58
26
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Коротко, але глибоко за змістом і влучно.
Відповісти
2022-10-24 19:07:58
1
Антон Шаталов
І краватки і душевні відносини у мене з моди не вийшли (слава Богу). Отже я теж не модний🤣🤧
Відповісти
2022-10-24 21:26:16
1
Last_samurai
@Антон Шаталов вітаю у клубі
Відповісти
2022-10-24 21:33:25
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16469
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1837