Не гріх.
(18+)
Доторкнися до скронь моїх. Десь за межами відчуття, Поринаю у небуття, Марні фрази - не чую їх. Ставши поштовхом до життя, Відокремлюсь від сподівань. Через марність німих страждань Знов відрину я каяття. Зупиняти не смій бажань На цій відстані в півруки. Пам'ятатиму крізь віки Твої очі на тлі зізнань. І застигнуть чужі рядки На долонях вже нічиїх. Бо з коханими - то не гріх, Я виношу нас за дужки.
2019-07-27 20:21:32
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2811
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4891