Творець

Кузаня

Чом я така дивна, Чом не як усі? Принцеса божевілля, Руки у росі! В сердці моїм квіти, Волосся - цвіт каштану, Чомусь так люблять діти, Мене - нездоланну?! Пензлі поміж пальців, І малюють руки! Вони мовби в вальсі, Загинулиб від скуки... Живопис розквітає Десь під моїм серцем! Пробач, мені матусю, За те, що серце з перцем... Кайдани держать крила, Дозволь їх розірвати! Мистецтво - моя сила, І рими ті проклятті! Мені не треба люди, Я хочу малювати! Але все б'ють у груди, Ті, хто схотів мовчати... Вони мовчать віками, Без божевільних слів, Всі скуті ланцюгами, Своїх таємних сліз! Я помираю й досі, Свобода - це життя! І по травичці боса, Я йду на відчуття... І хоч важкі кайдани, Ще тільки мить...і все! Свободою те стане, Що щастя принесе. Чом я така дивна, Чом не як усі? Принцеса божевілля, Руки у росі!

2019-02-19 19:34:10

6

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3499

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4988