Квіти

Кузаня

Холодний вітер. Зів'яле листя. Отруйні квіти співають пісню. День за днем моє серце - крига. Мов таємна, захована книга. Знаєш, юначе, а я не плачу. Хоч ноги болять і дуже втомилась. Та душа моя мертва. І кандзьо спинились. Співають квіти. Отруйні квіти. Зів'ялі квіти... Раділи як діти. Не треба жаліти. Мертві ті квіти і кригою вкриті. Замерзли самотні в великому світі. Не страшно було, як те серце боліло, Та зараз у ньому мов все затверділо... Душа, моя... Мертва. І кандзьо спинились. Лиш пісня зів'яла у серці лишилась.

2020-11-13 08:30:58

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

👏Гарно

Відповісти

2021-04-15 17:07:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

39

2

2550

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1193