Пробач

Кузаня

Як добре, що ти не бачиш Усю слабкість мою... Пробач. Я здаюсь. Я - невдаха. Я знаю. Очі мокрі і знову плач... Як давно я стала такою? Що так сильно зламало мене? Надихалась колись я бідою, А біда проковтнула мене. Не боюся зізнатись у цьому, Слабким бути - не зАвжди гріх... Слабкість - чи ти прояв той дУші людської? Чи щоб сильні втішалися з них? Як добре, що ти не бачиш Усю слабкість мою... Пробач. Я не знаю чому так раптово, Я зламалась від нОвих невдач.

2020-08-17 19:44:23

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Наталья Кропивницкая

Невдачі дійсно можуть зламами, а для цього надихатись потрібно від більш позитивних подій і речей)) Чого і Вам бажаю)) 🌈 . P.S. В повідомленнях залишу маленьку пропозицію щодо вірша.

Відповісти

2020-09-03 10:25:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2514

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1880