P.S.
Кузаня
Між ясних сих днів я шукала кохання, Між небом й землею губила себе... Я мала одне лиш до сонця прохання: "Щоб ніжно воно цілувало тебе" Я знайшла ту людину, що наче кохала, Та тільки у серці щось бу́ло не так... І та хто мені, у лице посміхалась, За спиною ніж... Руки стисну в кулак. Ох я дурепа, як могла не помітить, Що весь оцей час мене інший беріг... А очі зелені, як вогники світять, І ведуть мене сміло між темних доріг... Пробач мені друже, пробач мені милий, Я бачу що скоро зламаю тебе... Між ребер б'ють квіти. А квіти - могили, І що мені, сонце, ти скажеш тепер? Так, ти пробач, я тебе не кохаю, Та тільки чомусь так боюсь загубить... Сиджу лиш ридаю, чекаю, не знаю, Чи зможеш когось ти так ще полюбить... Між ясних сих днів не шукаю кохання, Не треба ніхто, поки в мене є ти... Я маю одне лиш до сонця прохання: "Аби вічно в тобі ті зростали квітки" P.S. Thank you for existing. Without you, my heart would have beaten differently, and perhaps still could not find peace. You are the best. Please stay close forever. 💙💛🧡
2019-10-14 20:56:24
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Серце Мрійниці
Ви від свого імені пишите?
Відповісти
2019-12-26 20:33:01
Подобається
Влад Котов
Дуже гарно
Відповісти
2020-01-11 16:13:35
Подобається
Кузаня
@Серце Мрійниці так, а що?
Відповісти
2020-08-02 21:16:13
Подобається
Інші вірші поета
По-людському Чом? Ханахакі Сонет "Вам, Юначе"
Інші поети
Анеджі Хос
@anastasiya_timofeeva_wli7
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2575
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4365